Меню сайта
Категории каталога
Велесово творчество [1]
Под данной категорией будут проходить материалы писанные лично мной...
Мудрость соРОДичей [35]
Данная категория несет различную интересную информацию...
Мини-чат
Наш опрос
Как Вы попали в хоромы ПРАНАВЕДа?
Всего ответов: 316
Форма входа
Поиск
Друзья сайта
nullnull
nullРунный посох: официальный сайт фестиваля славянских искусств

null

Статистика

Поблизости: 1
Бродяги: 1
Жители: 0

Пятница, 29.03.2024, 08:57

ПРАНАВЕДъ


Приветствую Вас Странник
Харатьи
RSS
Главная » Статьи » Мудрость соРОДичей

Українські замовляння
Українських замовляння – найпотаємніший шар української (а ширше, східнослов’янської і загальнослов’янської) культури. Цей пласт національної культури особливий у багатьох відношеннях. Він захований у надрах фольклору біля самого його серця, біля самих джерел. Найбільш замкнений для невтаємничених, для профанів та чужинців. Досі вчені-фольклористи нарікають на те, як важко збирати замовляння та заклинання, як неохоче інформанти повідомляють шукані тексти й описують дії, які їх супроводять. Отже, ще й донині – нехай у неясній, «забобонній» підсвідомості – замовляння оберігаються народною культурою від стороннього погляду, чи то буде холодно-аналітичний погляд ученого, чи люто-викривальний – «борця проти пережитків», чи зацікавлений – нашого атеїстичного сучасника. Так бережуть і охороняють лише святині. Замовляння й були протягом багатьох століть серцевинною святинею язичницького світогляду та життєвого укладу.
Замовляння – це молитвослов язичництва. Природно, формуючись століттями (а в найглибинніших символах і структурах – тисячоліттями), «молитвослов» язичництва зазнавав змін. Та все-таки в замовляннях перед нами постає якщо не найархаічніший, то, принаймні, близький до такого шар язичницької свідомості та язичницької культури. Той шар, порівняно з яким не лише «побутовий» ліричний фольклор, не лише героїчний епос, але й сюжети про сотворіння та благоустрій світу, про язичницькі божества, про засновників роду – набагато молодші форми пізнання та відтворення світу. У замовляннях ми занурюємось у першоматерію людської присутності в світі – в те, для чого, мабуть, тільки поети спромоглись знайти місткі формули, назвавши його «пра-сутність».
На те є декілька доказів.
Дослідники первісної культури людства показали: що давніша та чи інша культура (або її етап), то частіше зображуються в ній: звір, а не людина; жінка, а не чоловік; мертвий, а не живий. У найдальшій ретроспективі первісна свідомість взагалі більше зосереджується на нелюдському: йдеться про світ духів і тотемних тварин, про знаки природних сил і стихій. Власне кажучи, людське не те що не зображується – воно поглинуте «не-людським», «звіриним», «природним», «космічним». Воно перебуває всередині цього останнього, злите з ним, не мислиться поза ним. Критерій відбору (якщо такий раціональний термін тут доречний) цілком певний: зображується найбільш значиме. А найбільш значиме для стародавніх людей – це найбільш впливове. Могутнє. Повновладне.
Мертвий могутніший від живого: духи предків забезпечують добробут родові своїх живих нащадків, – не навпаки. Звір могутніший від людини: від наявності звіра залежить існування людини, – не навпаки. Жінка могутніша від чоловіка: вона дає відродження та примноження життя; роль чоловіка довгий час або не усвідомлюється зовсім, або вважається супутньою, другорядною. Нарешті, мертвий, звір, жінка ближчі до природних першопочатків: мертвий – тому що він «повернувся в землю, ліс, небо (варіанти змінювались); звір або птах – тому що вони одвічно там живуть; жінка – тому що її біоцикли наочно збігаються з «місячним», місяцевим космічним ритмом, і тому, що саме вона не менш наочно носить в собі й «повертає» у світ живих – живе життя, дитину.
У замовляннях діє та сама закономірність. До мертвих, до звірів, птахів, рослин, місяця, до жіночих істот у замовляннях звертаються частіше, ніж до їхніх антиподів.
Пізніша християнська або точніше двовірна свідомість пояснить цю особливість по-своєму. Замовляння – це магія, а магія – це звертання до темних сил, до «нечисті». Природно, такому звертанню більше личить ніч – час доби, коли такі сили є панівними.
Насправді ж це мотивування переставляє місцями причину і наслідок, явища більш ранні – й пізні.
Аж ніяк не споконвіку водяники та лісовики, домовики та польові мавки сприймалися як сила зла, бісівська. У бісовщину ці втілення природних начал, цих володарів стихій заслало християнство. У глибині язичницького мислення вони ще не «спеціалізуються» ні на злі, ні на добрі: вони різні, мінливі, амбівалентні. Можуть допомогти людині, можуть і нашкодити: все залежить від їхньої прихильності. А вона, в свою чергу, залежить від правильної поведінки людини в космічному діалозі з «не-людським». Отже, для язичника нема ніякого резону у приуроченні замовлянь саме до ночі за принципом «поганого», «небезпечного» часу – а проте саме до ночі вони все-таки приурочені.
От декілька прикладів замовлянь, які збереглися в первісному вигляді до нашого часу.
Ранішні замовляння молодої дівчини:
Сонечко, ясне, красне, освіщаєш гори і долини і високії могили, освіти моє личко, щоб моє личко було ясне, красне – як сонечко.
Вечірнє замовляння молодої дівчини:
Зорі, зірниці, єсть вас на небі три рідні сестриці, четверта (ім’я дівчини). Ідіть ви, зберіть красу, покладіть на (ім’я дівчини). Як ви ясні, красні межи зірками, щоби була така красна межи дівками.

Источник: http://blogs.mail.ru/mail/k_ogin/71826C13868CF420.html
Категория: Мудрость соРОДичей | Добавил: Вандал (24.11.2008)
Просмотров: 5957 | Рейтинг: 3.7/3 |
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Copyright MyCorp © 2024 |